Пам’ятка для прихожан
Храм – це місце, в якому людина спілкується з Богом. В храмі можна висловити подяку Господу, покаятися в гріхах, духовно оновитися та морально змінитися. Щирі молитви обов’язково будуть почуті Господом.
Однак, для багатьох істотною перешкодою, для відвідин церкви, є банальне незнання того, як правильно поводитись у храмі.
Особливих правил немає. Рекомендації, які ви почитаєте на нашому сайті, носять більш етичний характер, ніж релігійний. Тобто основне правило поведінки в храмі – це дотримання загальних правил поведінки в суспільстві.
Храм відвідують для:
– участі в церковних службах;
– молитви за своїх близьких;
– духовного спілкування зі священнослужителем чи його помічниками;
– отримання психологічної консультації від дипломованого психолога;
– запрошення священика помолитися з ними в своїй оселі;
– освячення речей;
– придбання духовної літератури, свічок і церковного начиння;
– участі в православних молодіжах;
– відвідування недільних шкіл для дорослих чи дітей;
– спілкування з братами і сестрами у Христі;
– участі в прибиранні/ремонті храму;
– участі в різних соціальних проектах нашого собору;
– екскурсії;
– просто через цікавість;
і дуже часто для декількох з перерахованих вище справ одночасно.
Коли можна прийти в храм?
Взагалі, для вас храм може бути відчинений в будь-який час. Але, краще приходити тоді, коли він відчинений. Це буває кожного дня з 10.00 до 15.00 в небогослужбові дні.
Графік звершення богослужінь Ви можете побачити на інформаційному стенді, або на головній сторінці нашого сайту.
Як вдягатися у храм?
Одяг має бути пристойним і охайним. При вході в храм чоловіки знімають головні убори. Жінки входять з покритою головою.
По дорозі до храму
дехто читає молитву: «Возвеселихся о рекших мне: в дом Господень пойдем. Аз же множеством милости Твоея, Господи, вниду в дом Твой, поклонюся ко храму святому Твоему в страсе Твоем. Господи, настави мя правдою Твоею, враг моих ради исправи пред Тобою путь мой; да без преткновения прославлю Едино Божество, Отца и Сына и Святаго Духа, ныне и присно и во веки веков. Аминь.»
Коли йде служба.
Поводитися в храмі потрібно благоговійно – так, щоб не образити велич святині.
Приходити до служби треба завчасно, за 5-10 хвилин для того, щоб встигнути вклонитися святиням, поставити свічку, написати записку, зібратися з думками.
Входячи в храм, можете перехреститися і зробити поясний уклін.
Розмови в храмі потрібно обмежити до межі.
Якщо Ви прийшли в храм з дитиною, нічого страшного.
Якщо важко стояти, Ви в будь-яку мить можете присісти на диван або стілець.
Не прийнято входити в храм з тваринами чи птахами.
Робити зауваження ближньому, який заважає іншим молитися потрібно неголосно і делікатно. Краще взагалі утриматися від зауважень. При необхідності, це може зробити хтось з помічників священика.
Якщо Ви прийшли на Літургію, то визначиться – будете Ви залишатися до кінця чи Вам потрібно поспішати. Вірні залишають храм після благословення священика на вихід з храму. Якщо часу обмаль, то залишити храм краще одразу після єктенії за оглашенних (тоді, коли залишають храм ті, хто не є учасниками Євхаристії) – після прочитання Євангелія.
Як правильно хреститися
Хресне знамення – видиме свідчення нашої віри.
Наступне хресне знамення буде правильним. Потрібно скласти докупи три перші пальці правої руки, що символізує Єдність Святої нероздільної Трійці. Два інших пальця – щільно пригнути до долоні, символізуючи тим самим сходження Сина Божого з Неба на землю (два пальці – образ двох природ Іісуса Христа – божественної і людської).
Спочатку складені персти поставляються на чоло, для освячення розуму; потім на чрево (живіт) – для освячення почуттів; після цього – на праве, а потім – ліве плече, освячуючи тілесні сили. Опустивши руку, здійснюємо невеликий уклін. Чому? Тому, що тільки що зобразили на собі Голгофський Хрест, і вклоняємося йому.
Хресне знамення супроводжує віруючого всюди. Ми хрестимося, встаючи з ліжка і лягаючи спати, виходячи на вулицю і входячи в храм; перед їжею хрестимо їжу. Хрест Христовий освячує собою все і вся, і тому зображення його віруючим на собі – спасительно і душекорисно.
Як ставити свічку в церкві
Свічки, які віруючі беруть у храмі, щоб поставити в свічники біля ікон, мають декілька духовних значень: оскільки за свічку, зазвичай, жертвують кошти, вона є знак добровільної жертви людини Богу і Його храму, вираз готовності людини до послуху Богу (м’якість воску). Свічка є також свідчення віри, причетності людини до Божественного світла.
Палаюча свічка – це символ, видимий знак, вона виражає теплоту і полум’я любові людини до Господа або святих.
Ставити свічку можна на будь-якому підсвічнику. Немає підсвічників «заупокійних», або «заздоровних». Якщо служба звершується «за здоров’я», то Ваша свічка символізуватиме молитву за живих; якщо «за упокій», то – за усопших.
Підійшовши до свічника, слід два рази перехреститися і поклонитися святині, потім запалити свічку від інших свічок, поставити її на вільне місце (або, якщо всі місця на свічнику зайняті, просто покласти поряд – церковнослужителі самі поставлять вашу свічку на вільне місце). Втім, можете запалену свічку тримати в руках, якщо це не спричинятиме незручності іншим. Після того, як ви поставили свічку, слід ще раз перехреститися і вклонитися. Якщо дозволяє обстановка, можна прикластися до святині, – благоговійно поцілувати її. Все це має супроводжуватися молитовним зверненням до Бога, Матері Божої чи святого – до кого звертаємося з запаленими свічками.
Якщо в церкві багато людей і важко пройти туди, де б ви хотіли поставити свічку, слід просто передати її.
Під час кадіння
Під час кадіння храму не потрібно повертатися на триста шістдесят градусів в залежності від переміщення священнослужителя по храму. Якщо заважаєте пройти, то відступіться трішки в сторону, але погляд повинен бути спрямований на вівтар.
Благословення священика
Благословення має багато значень. Перше з них – привітання. Зазвичай, за руку вітаються зі священиком лише інші священики. Миряни, а також диякони, при зустрічі з батюшкою просять благословення.
Для цього потрібно скласти долоні хрестоподібно перед собою, праву поверх лівої, щоб прийняти в них благословляючу руку, і поцілувати її на знак вшанування до священного сану. Священик, благословляючи, промовляє Ім’я Христа.
Брати благословення у священика можна й тоді, коли він в цивільному одязі; не тільки в храмі, але й на вулиці, у громадському місці.
Через благословення миряни й прощаються зі священиком. Хреститися коли беремо благословення у священика не потрібно.
Друге значення священицького благословення – це дозвіл, напуття перед початком будь-якої відповідальної справи. Священик дає пораду і благословляє.
Існують благословення в ході церковної служби. Священик, вимовляючи: «Мир всім», «Благословення Господнє на вас …», «Благодать Господа нашого …», осіняє мирян хресним знаменням. У відповідь ми смиренно схиляємо голови, не складаючи рук і не хрестячись.
Коли священик благословляє, він промовляє коротеньку молитву благословення: «Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки віків». Мирянин відповідає: «Амінь», що означає згоду і підтвердження слів священика. Таким чином, між ними відбувається діалог.
(98)
